В суботи 21.10.2023р. як що року на Цвинтарі Раковицькому в Кракові зібралися Українці щоб вспільно упорядкувати гроби видатних Українців Кракова. На вспільне прибирання прийшли діти пластуни зі своїм опікуном Романом Ващуком (омбуцмен українського бізнесу, бувший посол Канади в Україні, активний діяч Пласту), парох УГКЦ в Кракові от. Петро Павлище з сотрудником ,члени краківського кола ОУП, та всі охочі. Поприбирано 22 гроби в яких спочивають священники, професори, письменники, політики, солдати, художники, лікарі. Пластуни почистили також пам’ятник жертвам табору для інтернованих Домбє. Була це для них добра наука про історію людей, Українців які творили це місто, які його міняли та розвивали. Побачили що не тількі в своїй державі можна щось мінити, але треба це робити там де перебувається. Дла краківських українців це традиція та портеба не забути про своїх діячів. Тут мусимо згадати ще пам’ять двох жінок які нещодавно померли, це др Божена Зінкевич-Томанек (одна з знасновниць україністики на Університеті Ягеллонському – померла у 2021р), та Марія Шлянта з дому Грицевич (суспільна діячка, яка гуртувала всіх і дбала про єдність і силу громади – померла у 2023р). Щорічне прибирання це також нагода на провірення стану гробниць. Більшість гробів є в доброму стані, але деякі (також ті ново знайдені) є знищені, запалися, були переломані, або мають бути ліквідовані. Стан на сьогоднішній день це: 3 гроби які вимагають негайної направи і піднесення з землі (запалися), 2 гроби які є поломані і вимагають праць консерваційних, 1 має бути зліквідований це гріб Теодозія Сташка. Якщо серед наших читачів є його родина, прохання врегулювати оплати на Цвинтарі Раковицькому.
Вчорайший вернісаж вважаємо успішнимПрийшло багато любителів української вишиваної традиції. Виставу відкрив Петро Гапановіч керівник відділу Pałac Krzysztofory / Muzeum Krakowa та секретар ОУП в Кракові та організатор виставки Марта Левосюк-Олійник. Коли заграв гурт ГрайБери / HrayBery ноги понеслись до танцю
Wyszywanka – kiedyś i dziś це виставка де експонуємо строї Українців з теренів прикордоння польсько-українського з Малої України, з сіл Верхрвта і Вербиця, а також строї з Великої України.
Заохочуємо пооглядати нашу народну спадщину. Виставка відкрита до 3.12 в головному холі Палацу Кристофори.
24 серпня 2023 канцеларія Президента міста Кракова у їхній діяльності „Краків відкритий на світ” y проєкті „Краківські Українці – українські краківяни” при вспівпраці краківського гуртка Об’єднання Українців в Польщі, видала першу частину серії інтервю розповідей з і про Українців Кракова. Серію розповідей почала доктор гуманістичних наук Ягеллонського Університету Ольга Кіх- Маслей. Пані Ольга знана суспільна діячка, дослідниця релігійно – культурної спадщини на терені польсько-українського прикордоння, авторка межи іншими монографії „Україна в оцінці еліт Кракова”, вчитель в Закладі Польсько- Українських студіїв в Кафедрі Міжнародних та Політичних Студіїв ЯУ. В своїй розповіді розказує про давній Краків, яким він був і якими були тоді Українці, звідки приїхали, за яких обставин та з якою метою. Це розповідь про людей які діяли і в нашому середовищі, але і в середовищі Поляків, щоб навязувати порозуміння, едукувати, обстоювати свою позицію та показати, що Українці це не тільки хлібороби, але люди освічені талановиті і свідомі своєї вартості. Згадує тут такі важливі постаті як Василь Стефаник (1871-1936) письменник, романіст, студент медицини, Богдан Лепкий (1872-1941) прозаїк, поет, літературознавець, Вячеслав Ліпінський (1882-1931) історик, політик. То вони разом з польським середовищем інтелектуалів творили нову ланку, нову історію порозуміння, поширювали правдиву історично-культуральну інформацію та підносили важливі теми звязані з росією, що „Першим кроком який потрібен створити вільну, незалежну, самостійну Україну, це (…) духове визволення, зрозуміння і впоєння собі в думках переконання, що росія і Україна це два світи два антиподи(…)”.
Часи міжвоєнні та після воєнні, це часи коли до Кракова напливають Українці з міст і сіл давньої Галичини, Сянока, Перемишля, але також з західньої та північної Польщі, з теренів на які виселено їх підчас Акції „Вісла”. Шукаючи праці і також університетів гуртувались і творили громади, а згодом товариства. Tак тоді заіснував краківський відділ УСКТ (Українське Суспільно – Культуральне Товариство). Саме тоді, там при Українському Клубі „Домівці”, при грекокатольцькій парафії, а пізнійше в 80тих роках ХХст при Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Русі, котрої засновником був професор Володимир Мокрий, народжувалось суспільне життя українських краківян.
Краків гуртував також артистів де згадати можна такі постаті, як: Лев Гец (1896-1971) – маляр, графік та вчитель, та Юрій Новосільський (1923-2011) – маляр філософ та православний теолог, котрий запроєктував для фундації каплицю свв. Бориса і Гліба а також іконостас для грекокатолицької парафії, яка тоді містилась в костелі св. Катерини.
Українці Кракова це не тільки давні постаті, це також люди яких ще самі пам’ятаємо зі вспільних зустрічей. Це перший консуль Генеральний України в Кракові Зіновій Куравський, суспільна діячка Марія Шлянта, Роман Андрухович та Роман Любинецький, перші Голови ОУП у Кракові.
В другій частині інтервю п. Ольга відповідає на питання про її власну історію, як потрапила у Краків, якою була її родинна історія і звідки походять її предки. Це свідоме підтримування українськості в родині, розмови про це. Піклування мови та традиції довело її до вибору українського ліцею в Лігниці. То там під впливом визначних вчителів, як: Ірина Снігур, Анна Камінська, Іван Співак, Михайло Дуда, Ярослав Гайдукевич, та інші, сформувала свою чітку поставу. І коли в Кракові відкрито україністику, була вона її першою випускницею.
Чим для неї є бути Українкою? Це постійна боротьба за мову „ (…) і постійне пам’ятання ким я є”. Це збереження клаптиків, які остались з родинного села, церкви та вишиття. А як тепер виглядає ситуація польсько – українська? Це вже зовсім інший рівень ніж був колись. Це зрозуміння, допомога, але також виклики, якими є російська мова в побуті Українців з України, брак вкорінення в народній культурі, почуття тотожності, а також потреба їхньої едyкації в тому напр’ямку (насильно винищувана і заборонена українська свідомість в радянських часах, але і пізнійше, пісьля відновлення незалежності). Треба нам пам’ятати що українська інтелігенція від важких тем не втікала, а була відвертою і охочою до розмов та досліджень правди, якою вона б не була. Варто тут згадати про нещодавно видану книгу „Переплетіння. О Українцях з Польщі” де в розмовах Ізабелі Хруслінської з Петром Тимою обговорюються справи історичні та родинні історії, де завдяки ним не тільки Поляки, але і Українці краще можуть пізнати свою історію та їхні меандри. П. Ольга підкреслює що поєднання польсько-українське вже є і це показали нам пересічні Поляки підчас повномаштабного вторгнення росії в Україну, де без жодних питань та задумів почали допомагати та дальше допомагають українським біженцям та загалом Україні. Польсько-Українське пограниччя котре є дуже важке, та обтяжене злою пам’яттю, завершило егзамин з п’ятіркою. Історичні зашлості не перешкодили заангажуватися в поміч на величезний обсяг.
В наступних частинах проєкту „Краківські Українці-українські краківяни” будете змогли познайомитись з іншими постатями Кракова, котрі не є тільки істориками чи україністами, але займаються зовсім іншими діяльностями, дальше підтримують своє та про своє дбають і як виглядає їхній Краків.
У Кракові 4.09 2022 року відбувся Ювілейний концерт присвячений 50 літтю існування хору Журавлі (Żurawli). Ювілей був організований краківським гурток Об’єднання Українців у Польщі у Краківській Фільгармонії що при вул. Zwierzyniecka 1. Неймовірний зал Filharmonia Krakowska на який в повні заслуговує хор прийняв більше 150 глядачів які приїхали до Кракова також з інших міст Польщі. Останнім разом хор відвідам Краків ще о 80тих роках ХХст, а це було дуже давно. Хотілось почути ті чоловічі голоси які можуть перевернути скелю своєю силою. а також почути дух бородьби і незламності!
Хор „Журавлі” від 50ти років презентує у Польщі й на світі українську музичну культурну спадщину, починаючи від класичних композицій по обробку народної музики українців у Польщі. Це виняткове і прекрасне, що в цьому хорі зустрічаються три покоління: батьки, сини та онуки. «Журавлі» – репрезентативний чоловічий хор Об’єднання українців у Польщі заснований 1972 р. Він об’єднує співаків з цілої Польщі. У його репертуарі знаходяться найзнаменитіші композиції української хорової класики, українські церковні, історичні та народні пісні.
Нагадаймо, що хор заснував Михайло Струмінський. Його першим диригентом став Ярослав Полянський – відомий український суспільний діяч родом з Лемківщини. Диригент, педагог і промотор лемківської пісенної культури. Випускник Державної вищої музичної школи у Варшаві (сьогодні це Музичний університет Фридерика Шопена).
Перша репетиція хору відбулася в лютому 1972 р. в Сьрудборові під Варшавою (сьогодні це частина міста Отвоцк). В ній взяло участь 35 майбутніх хористів. Перший концерт мав місце вже 27 лютого 1972 р. в концертному залі Державної вищої музичної школи у Варшаві. Від 1983 диригентами були випускники музичних академії в Польщі і Україні Роман Ревакович, Роман Радзівонович, Ярослав Левків та Ярослав Вуйцик який і досі очолює хор. Роками з хором співпрацювали і виступали концертмейстри: Анна Салій-Туз, Наталія Ревакович, Оксана Масна, Ірина Губ’як.
Сьогодні в хорі співає 53є чоловіків, а протягом 50ти років існування “Журавлів” виступало понад 200 співаків, які прилітали на проби і концерти з різних кутків Польщі. Серед перших хористів були представники артистичних ансамблів об’єднаних при Українському суспільно-культурному товаристві, члени греко-католицьких та православних парафіальних хорів – українці виселені у 1947 р. в операції «Вісла». Сьогодні співають їх нащадки – сини та онуки виселенців та українські мігранти, які за останні роки прибули до Польщі – за роботою, за навчанням, або внаслідок війни на сході України. Серед хористів, окрім дуже рідких винятків, немає професійних співаків. Вони представники різних професій, які непов’язані з музикою, це лікарі, програмісти, чиновники, фермери, інженери та інші. Їх об’єднує приналежність до української нацменшини та любов до своєї культури і хорового співу.
Хор здобув протягом тих 50ти років багато нагород між іншими на фестивалях хорової та церковної музику в Польщі та за кордоном. У своїх турне гастролювали у багатьох країнах таких як Україна, Словаччина, Югославія, Белгія, Голандія, Німеччинa, Італія, Великa Британія, Сполученi Штати Америки та Канадa, а передовсім “Журавлі” дали кількасот концертів у Польщі. Хор в свойому творчому доробку мають велику кількість радіових та телевізийних записів, а також касет, та дисків (також дисків вінильових). За участю “Журавлів” організовано документальний фільм. Беручи до уваги спосіб праці хору ті досягнення здаються вагомими.
На ювілей запрошено почесних гостей Генерального Консуля України у Кракові Вячеслава Войнаровського, а також бувших діячів та голови Об’єднання завдяки яким підтримувана була наша культура за кордоном. Це були: Роман Любинецький, от. Петро Павліще, Марія Шлянта, Маргарита Цюрик, Марія і Ігор Юзвяк, Олександра Михайленко,Роман Качмара, Ольга Кіх-Маслей, Ярослав Михалик, Сестра Любомира Чабан, а також були жадані вже святої пам’яті Божена Зінкевич-Томанек та Юлія Рокіцінська. Генеральник Консуль та голова Краківського осередка Об’єднання передали в імені своїх організації почесні грамоти диригенту за його сумлінну працю і внесок в підтримання української культури за кордоном.
В першій частині можна було почути пісні церковні, траурні згадуючи загиблих на війні яку провадить росія проти України. Відчутно було сум, задуму, тугу. Це все хор передає з великим вмінням що захоплює серце. Завершуючи першу частину всі віддали шану загиблим хвилиною мовчання. Підчас перерви межи частинами глядачі могли зазнайомитись з таблуцею з переліком хористів від самого початку існування хору, а також поговорити з друзями, познайомитись з новими людьми, поділитись думками. В другій частині концерту Журавлі виступили вже в народних козацьких строях співаючи маршові, стрілецькі пісні. Творам товаришив акомпанимент фортепяно на якому грала Ірина Губ’як.
Хор обов’язково заспівав пісню „Чуєш брате мій, товаришу мій. Відлітають сірим шнурком, журавлі у вирій.” Cлова Богданa Лепк ого, краківянинa, поетa, літературознавц я, сенаторa ІІ Республіки Польща, похороненого на цвинтарі Раковицькому у Кракові. Богдан Лепкий написав цей вірш у 1910 році у Кракові, вертаючи з театру де виставляли драму Виспянського „Ніч листопадова”. Музику написав його брат, Лев Лепкий, січовий стрілець і так ця пісня стала улюбленою стрілецькою піснею. „Журавлі асоцювались з польськими повстанцями що піднялися на боротьбу проти іноземного гніту в листопаді 1830р, а також із знедоленими українцями, що мусили покидати рідний край.” Пісня тим разом присвячена усім які мусіли покинути свої хати через напасть московської орди, рашистів. Проте ми віримо що з допомогою ЗСУ та всіх друзів України, усі будуть могли повернутись на рідні землі, як журавлі на весну.
Дякуємо хорові та диригенту Ярославові Вуйціку за творчі досягнення, за натхнення і підтримку нашої культури! Дякуємо всім які прийшли і відсвяткували разом з нами цей гарний лювілей.
Тримаймось цього дальше і ще наступних і наступних і наступних 50ть.
За понижшими посиланнями можете пооглядати концерт.
