24 серпня 2023 канцеларія Президента міста Кракова у їхній діяльності „Краків відкритий на світ” y проєкті „Краківські Українці – українські краківяни” при вспівпраці краківського гуртка Об’єднання Українців в Польщі, видала першу частину серії інтервю розповідей з і про Українців Кракова. Серію розповідей почала доктор гуманістичних наук Ягеллонського Університету Ольга Кіх- Маслей. Пані Ольга знана суспільна діячка, дослідниця релігійно – культурної спадщини на терені польсько-українського прикордоння, авторка межи іншими монографії „Україна в оцінці еліт Кракова”, вчитель в Закладі Польсько- Українських студіїв в Кафедрі Міжнародних та Політичних Студіїв ЯУ. В своїй розповіді розказує про давній Краків, яким він був і якими були тоді Українці, звідки приїхали, за яких обставин та з якою метою. Це розповідь про людей які діяли і в нашому середовищі, але і в середовищі Поляків, щоб навязувати порозуміння, едукувати, обстоювати свою позицію та показати, що Українці це не тільки хлібороби, але люди освічені талановиті і свідомі своєї вартості. Згадує тут такі важливі постаті як Василь Стефаник (1871-1936) письменник, романіст, студент медицини, Богдан Лепкий (1872-1941) прозаїк, поет, літературознавець, Вячеслав Ліпінський (1882-1931) історик, політик. То вони разом з польським середовищем інтелектуалів творили нову ланку, нову історію порозуміння, поширювали правдиву історично-культуральну інформацію та підносили важливі теми звязані з росією, що „Першим кроком який потрібен створити вільну, незалежну, самостійну Україну, це (…) духове визволення, зрозуміння і впоєння собі в думках переконання, що росія і Україна це два світи два антиподи(…)”.
Часи міжвоєнні та після воєнні, це часи коли до Кракова напливають Українці з міст і сіл давньої Галичини, Сянока, Перемишля, але також з західньої та північної Польщі, з теренів на які виселено їх підчас Акції „Вісла”. Шукаючи праці і також університетів гуртувались і творили громади, а згодом товариства. Tак тоді заіснував краківський відділ УСКТ (Українське Суспільно – Культуральне Товариство). Саме тоді, там при Українському Клубі „Домівці”, при грекокатольцькій парафії, а пізнійше в 80тих роках ХХст при Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Русі, котрої засновником був професор Володимир Мокрий, народжувалось суспільне життя українських краківян.
Краків гуртував також артистів де згадати можна такі постаті, як: Лев Гец (1896-1971) – маляр, графік та вчитель, та Юрій Новосільський (1923-2011) – маляр філософ та православний теолог, котрий запроєктував для фундації каплицю свв. Бориса і Гліба а також іконостас для грекокатолицької парафії, яка тоді містилась в костелі св. Катерини.
Українці Кракова це не тільки давні постаті, це також люди яких ще самі пам’ятаємо зі вспільних зустрічей. Це перший консуль Генеральний України в Кракові Зіновій Куравський, суспільна діячка Марія Шлянта, Роман Андрухович та Роман Любинецький, перші Голови ОУП у Кракові.
В другій частині інтервю п. Ольга відповідає на питання про її власну історію, як потрапила у Краків, якою була її родинна історія і звідки походять її предки. Це свідоме підтримування українськості в родині, розмови про це. Піклування мови та традиції довело її до вибору українського ліцею в Лігниці. То там під впливом визначних вчителів, як: Ірина Снігур, Анна Камінська, Іван Співак, Михайло Дуда, Ярослав Гайдукевич, та інші, сформувала свою чітку поставу. І коли в Кракові відкрито україністику, була вона її першою випускницею.
Чим для неї є бути Українкою? Це постійна боротьба за мову „ (…) і постійне пам’ятання ким я є”. Це збереження клаптиків, які остались з родинного села, церкви та вишиття. А як тепер виглядає ситуація польсько – українська? Це вже зовсім інший рівень ніж був колись. Це зрозуміння, допомога, але також виклики, якими є російська мова в побуті Українців з України, брак вкорінення в народній культурі, почуття тотожності, а також потреба їхньої едyкації в тому напр’ямку (насильно винищувана і заборонена українська свідомість в радянських часах, але і пізнійше, пісьля відновлення незалежності). Треба нам пам’ятати що українська інтелігенція від важких тем не втікала, а була відвертою і охочою до розмов та досліджень правди, якою вона б не була. Варто тут згадати про нещодавно видану книгу „Переплетіння. О Українцях з Польщі” де в розмовах Ізабелі Хруслінської з Петром Тимою обговорюються справи історичні та родинні історії, де завдяки ним не тільки Поляки, але і Українці краще можуть пізнати свою історію та їхні меандри. П. Ольга підкреслює що поєднання польсько-українське вже є і це показали нам пересічні Поляки підчас повномаштабного вторгнення росії в Україну, де без жодних питань та задумів почали допомагати та дальше допомагають українським біженцям та загалом Україні. Польсько-Українське пограниччя котре є дуже важке, та обтяжене злою пам’яттю, завершило егзамин з п’ятіркою. Історичні зашлості не перешкодили заангажуватися в поміч на величезний обсяг.
В наступних частинах проєкту „Краківські Українці-українські краківяни” будете змогли познайомитись з іншими постатями Кракова, котрі не є тільки істориками чи україністами, але займаються зовсім іншими діяльностями, дальше підтримують своє та про своє дбають і як виглядає їхній Краків.
Посилання на сайт „Краків Відкритий на світ” https://www.krakow.pl/otwarty_na_swiat/zobacz_takze/271293,105,komunikat,krakowscy_ukraincy___ukrainscy_krakowianie__cykl_wyjatkowych_wywiadow.html
